Поправді кажу вам.: як хто скаже горі оцій: «Порушся та й кинься до моря», і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить,— то буде йому!
Марка 11:23
А Господь відказав: «Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: «Вирвися з коренем і посадися до моря»,— то й послухала б вас.
Луки 17:6
Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: «Мовчи, перестань!» І вщухнув вітер,— і тиша велика настала...
Марка 4:39
Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.
Євреям 11:3
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.
Iван.12:49,50
Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів. Такого, як Ти. і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу.
Повторення закону 18:18
Благословіть Господа, всі ангели Його, потужні силою, виконавці слова Його, покірні голосові слова Його.
Псалом 103:20
Хто мудрий серцем, буде названий розсудливим; а ласкавості уст додає навчання.
Серце мудрого навчає уста і на устах його помножується вчення.
Приємне слово — медовий щільник, солодкий для душі і здоров'я для кісток.
Людина нікчемна викопує зло, а уста її, як палючий вогонь.
Він прижмурює очі свої, щоб придумати лукавство; закушує губи свої, і чинить зло.
Притчі 16:21, 23, 24, 27, З0
Слова уст людських — глибокі води, джерело мудрості — текучий потік. Язик безумного — його загибель; і уста його — сіть на душу його. Утроба чоловіка насичується з плоду уст його; що зростять уста його, тим він наповниться. Смерть і життя у владі язика; і хто любить це,— буде їсти плід з того.
Притчі 18:4, 7, 20, 21
Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня. Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.
Матвія 12:346, 36, 37
Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює,— марна побожність того.
Якова 1:26
А про праведність, що від віри, говорить так: «Не кажи в своїм серці»... Але що каже ще? «Близько тебе слово,— в устах твоїх і в серці твоїм», цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
Римлянам 10:6а, 8—10
Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
Євреям 10:23
Та мавши того ж духа віри, за написаним: «Вірував я, через те говорив», і ми віруємо, тому то й говоримо.
2Коринтянам 4:13
Перекуйте свої лемеші на мечі, а ваші серпи на списи, хай навіть безсилий говорить: «Я лицар!».
Йоіла 4:10
Людина насичується добром з плодів уст своїх, а душа переступника — з насильства. Хто стереже уста свої, той життя зберігає, а хто широко відкриває уста свої, буде знищений.
Притчі 13:2, З
Інший говорить, як мечем січе; язик же мудрого — уздоровляє.
Притчі 12:18
|